Вечірнє небо за вікном палає, Зійшла над містом вже полярна зоря, Як тиха ніч пройде, ми знову зустрічаємо, З-за горизонту сонце, новий день, Нову надію на весну.

Сниться мені, що наша земля Знову осяяна, і п'янить теплом. Наша земля — море, вітер, трави, любов, Бо б'ється серце в кожного із нас. Ми збережемо назавжди Землю свою, нашу країну, наш край.

Настав той час, що береги єднає, І згасне скоро цей розпалений жар. Ми знову зацвітимо, всі разом засіємо, І нове сонце вийде із-за хмар, Нова надія, Божий дар.

Сниться мені, що наша земля Знову осяяна, і п'янить теплом. Наша земля — море, вітер, трави, любов, Бо б'ється серце в кожного із нас. Ми збережемо назавжди Землю свою, нашу країну, наш край.

Пам'ятай, Що все твоє життя у мережі — Ілюзія простого життя, Тренди і залежність. Секунди, днями летять, Блищать Портрети фейків, фото, зображень, І чорно-білих днів і ночей, Світ дзеркальних вражень, Світ без дитячих очей…

Так мало, мало часу, мало слів, Для почуттів і любові, Щасливих днів. І ми по колу в полоні мрій, Дні і ночі в світі нових подій. Так мало, мало часу, мало слів, Ми рідним нашим даруєм Щасливих днів. Так мало віри, в кожного в очах, Забуваєм — щастя в простих речах.

Пам'ятай, Живемо тільки раз, щоб любити І в кожного дорога своя, Свої — фаворити… Думки ночами не сплять, Летять, Хтось по шосе, а хтось на узбіччі, Закриті у полоні ідей. Дві хвилини — вічність В обіймах наших дітей.

Я про вірність лебедину Знаю ще від батьків. Я питаю: чи справді з тобою ми Так схожі на тих птахів?

Крила, я прошу, люба, мені дай, Я навчусь літати. Два крила, білих два крила, Хочу вічно кохати.

Знай, одне крило — то пісня, Друге — це почуття. Я питаю: кохатимеш ти мене? Мене одного все життя.

Крила, я прошу, люба, мені дай, Я навчусь літати. Два крила, білих два крила, Хочу вічно кохати.

Дзвінок Перервав мій сон. Чую знов твій ніжний голос, Як в кіно, Серце в унісон В грудях барабанить соло.

В цій історії герої ти і я, І серенада моя.

Тобі я подарую троянди, червоні, Пелюстками їх до губ твоїх доторкнусь. Сюжет мого кіно Написаний про нас давно. У фільмі, де ми вільні Й залежні в мережі, Ми як божевільні, сік любові п'ємо. Сюжет мого кіно Написаний про нас давно…

Згадай, Наш найперший «хай», Зустріч нашу випадкову. Пам'ятай Той магнітний вайб Очі в очі так казково.

В цій історії герої ти і я, І серенада моя.

Тобі я подарую троянди, червоні, Пелюстками їх до губ твоїх доторкнусь. Сюжет мого кіно Написаний про нас давно…

Коли закінчиться війна, Я заспіваю про кохання. Коли закінчиться війна, Знов намалюю маслом намалюю я.

Коли повернуться до нас І мрії, подих, і бажання, Я затанцюю про життя Під мирним небом в мирний час.

Під мирним небом Все знов і знов розквітне, назавжди. Під мирним небом Засмучені птахи розправлять крила, І знов до тебе Повернуться дні світлої весни. Під мирним небом Сміятимуться наші діти мило.

Коли закінчиться війна, Весною ми зрадієм квітам, Коли закінчиться війна, Зігріє море хвилі літом. Осінній вітер із дощем Нам намалює теплий спогад. Коли закінчиться війна, Зима зігріє снігом вдосталь.

Під мирним небом я знову для тебе Знайду свіжі квіти, нових кольорів, І з ними всі зими, холодні, любимі, Покажуть нам фільми цвітінням на склі.

Калейдоскоп із дитячих малюнків, Нових візерунків, дарунків життя. Побачимо разом, зрадіємо часу, Що під мирним небом чекає на нас.

Знов запахом трави, буяють так браво, Заманять в місця нас коріння свого, Де села й гори, де степ і де море, Де наше дитинство так швидко пройшло.

І лиш в унісон, в мажорному тоні Звучатимуть вічно в коханні серця. Побачив я сон, що останній той ворон Під мирним небом білим голубом став.

Дивлюсь я в даль, І в моїх руках кришталь, Терпке вино, Місто спить уже давно. Десь світанок знов настає, Та у мене питання є…

В світі скривлених ідей, Ми блукаєм де? Не забувай, більше обіймай Рідних нам людей. В світі скривлених ідей, Безкінечний фарс. Просто цінуй тих, хто любить нас, Рідних нам людей.

Якщо колись ти упав — то не стидись, Зажди, вони допоможуть, молячись. Десь світанок знов настає, Та у мене питання є…

Реп: Я заручник забігу за ціллю, До цілі прикутий я тілом, Хваткими пальцями в шию, Та час все покаже на ділі. Хвилини з ріднею безцінні, Та немає рецепту від тіні. Як у змаганні за цифри, відсотки, Не стати як вовк одиноким.

Ми вибираємо мрію, в надії, Але забуваєш коріння… І тут, вдалині від рідні, є тривога, Тягне до дому, тягне до Бога. Кожен день — вибір, що важливіше для нас: Люди чи прибуток, море фальшивих прикрас? Призупинись, карусель, хоча б на годину, Дай мені перепочити, щоб продовжити життя…

Ніч, дивлюсь я зорі знову, Шепочу я колискову, І поруч казково все, Мрії хвиля мене несе.

Сон, за вікном місяць спати хоче, Я дивлюсь у закриті очі. Ти муркочиш, як кошеня, Моє щастя, моє немовля.

Я у Бога тебе просила, Я під серцем тебе носила. Ти героєм був моїх мрій, Сину, синочку мій. Кілька сотень ночей недоспала, Коли плакав — на руки брала. Тепер гріє лиш погляд твій, Сину, синочку мій.

День, кожен день ти для мене — промінь, Що крізь тінь завжди світить в домі. Твої перші слова-пісні Не звучать тільки уві сні.

Так, твої дотики душу гріють, За майбутнє твоє всі мрії, Щоб щасливим ти завжди був, Свою мудрість пізнав, здобув.

Дивився я на світ крізь різні окуляри, Часом рожеві, жовті чи бліді. Чекав, її чекав, Згубився у просторі і часі я давно, І прийшла та мить — прийшла. Посеред літа блискавично полюбив...

Вона — нескорена, Одна — між зорями, Була, тепер Є сонце моїх сфер. Вона — тінь кораблів, Вона — тепло морів, Моя тепер — Є сонце моїх сфер.

З яких планет цікаво прибула вона, Така лукава, й водночас ясна. Чекав її, чекав, Мій простір Розширив горизонти назавжди Фарбами ясних думок.

Ми поєднались полюсами, Де рано сходить сонце Та спить океан. Розтанув я, Дивлюсь без окулярів На світ новий очима Без сліпих оман…

Я проснувся вранці знову в поле знов, Ввечір в клуб на танці, шукать свою любов. Коли були будні, в школу я ходив, Але там я вчитись, вчитись не хотів.

Якось в понеділок друг мій подзвонив, Запросив у гості і сто грам налив. Ми сиділи довго, карти грали знов, І прийшла ідея, ідем за кордон…

Я простий хлоп з села, Хочу добре жити, Грав футбол, пас корів, Не хотів я вчитись. А тепер, я шофер і Біґ-Боса граю, Бо шикарний в кредит чорний бумер маю.

Ношу рвані джинси, ролекс-репліку, Часом наливаю я «Вдову Кліко». Правда, на закуску — сало з часником, Бо ті марципани… — мені не зайшло…

Часом у суботу ходжу в ресторан, Люблю, скажу чесно, я той балаган. Треба ж показати чорний бумер всім, Бо скоро на роботу хто в рейс, хто на таксі.

Нас нема. Там кохаються тіні. Ми пішли — ті залишились там. Ніч відбилася, ніби, на стінах, Коли ранок постукав нам.

Ми пішли врізнобіч, хто-куди, Тим ще заспаним містом — ранковим. Ніч залишила сірі сліди, В цьому поспіху, так випадково…

Соло — на двох зіграли випадково, Мажорне соло і без зайвих нот, Це життя — поворот. Соло грали, ми соло, Тепер — акорд для двох. Соло по колу грали випадково, По білих нотах соло — Наш дует, наших мрій силует. Соло грали ми соло, Тепер — один акорд.

Нас нема. Тільки сірі сліди, І блукають оголені тіні. Одна іншій говорить: «Не йди! — Давай будемо далі… на стінах.»

Ми тоді — розійшлись, хто-куди, Але є надія остання, Час малює на серці сліди, Як комета на фоні зоряння.

Чи то наснилось, чи було? Я не знаю, Кохання в моє серце принесло, Та одна я. Просила долю: погадай, Та не питай, ой не питай, Дай краплю щастя мені, дай, Та скажи, де милий, я його чекаю...

Казала мама, казала — Весною твоє щастя, знай, прийде знов. А я гадала, гадала, До рання, на любов. Казала мама, казала — Ти по долоні не знайдеш ти любов. А я гадала, гадала, На квітках, де моя любов…

Як піде день за небокрай, запитаю Я серце своє, де щасливий рай, бо одна я. Прошу, ти мрії відгадай, Мої пісні йому заграй. Мій поцілунок передай, Та скажи: «Мій любий, я тебе чекаю.»

Ти був героєм моїх снів, Таємних мрій і теплих днів, Але твій звук фальшивих слів Залишив на серці марево туманів.

Перегорну милий сон, Стертий спогад, Знайду кохання співом в унісон, Ніжний погляд. Згадаю мамині слова, Про серця стук, про тихий звук ома, І намалюю світле небо я, Крила підійму, коханою я стану.

Все по колу, знов настав цей день, Нова «книга» і альбом пісень. Сміх, веселий сміх, Друзі, фото, тости підіймають всі В Народження День.

Від побажань лиш щастя у очах, Зустрілись з друзями в черговий раз. Нові — три, шість, п'ять Блискавично-тихо пролетять, І знову цей день!

День Народження — твій день, Тости, побажання, Все для тебе, сто пісень, Танці аж до рання. Чарку вип'ємо до дна, Разом заспіваєм, З Днем Народження Тебе Всі разом вітаєм!

Це твій новий день, нова пора, За вуха вранці тягне дітвора. Щастя феєрверк, І шампанське ллється через верх В Народження День.

Коли я юним був, Ти вчив мене як жити, Коли потрібно відійти, Коли вже треба бити. Як захищати рідний дім, І як любов плекати в нім, Це ти, ти мудрість свою передав…

Ти вчив мене колись, Як підкоряти гори, Як бігти до мети крізь довгі І темні коридори, І обирати свій маршрут Поміж доріг життя, п'янких отрут, Мені ти досвід свій подарував…

Сьогодні я поруч, від тебе ліворуч, Кермо і дорога своя. Мій друг і наставник, і мудрий порадник, Про тебе ця пісня моя.

Тато! Ти дав мені в житті багато, Допомагав, щоб я на ноги встав, Серед орлів щоб впевнено літав, Літав… Тато! Я хочу «дякую» тобі сказати За всі дитинства мого світлі дні, І за пісні, що ти співав мені Тоді…

Пройшли роки, і вже Змінились наші ролі, Тепер у мене всі твої Айді, ключі й паролі. Молюсь, благаю Бога я, Щоб довгою була земна твоя, Мій друг! Дорога незабутніх днів…

Були часи, коли Були довгі розлуки, Тим часом підростали вже Твої ласкаві внуки. Тепер ми поряд завжди йдем Поміж новин і всіх гарячих тем, І вже тебе часом навчаю я…

Цей день буває раз у рік, Нова сторінка, новий вік. Часом є радість, у когось сум, Та пам'ятай: живі, щасливі, коли в венах струм.

Дитячий сміх — нагорода твого життя, Кохання поруч — це сила й енергія. Щоранку сонце в твоє вікно, Цінуй, люби своє життя, часом дивись кіно…

В День Народження З тобою друзі і сім'я, Тости і вино, Всі разом знов зустрілись знов. В День Народження Букет із мрій дарую я, Діти і батьки Дарують щастя навіки.

В цей день пісень тобі співають до рання, Яскраві тости, подарунки, вірші. Ти посміхнись і загадай всі бажання, Від побажань і щастя крила в душі.

Хай кожен день твій завжди буде активним, Приносить успіх, тільки радість і сміх, Щоб настрій твій завжди лиш був позитивним, І твоє сяйво зігрівало нас всіх.

Серед гір, В долині поміж трав, Колись юнак свою любов шукав. Поміж доріг, дібров За течією йшов, Дивився на вершини, не дійшов, Її не знайшов…

Він не знав — На все потрібен час: Для джерела — що в море, І для нас. А також для птахів, Що в небо піднялись, Летять вони кудись До берегів, Де теплих берегів.

Цей сон — не про нас, Полон земних прикрас, Він зупиняє час…

Не згасав Вогонь в його душі, Шукав юнак, де теплі ллють дощі, Гармонію ідей, Де світлий сміх дітей, І моляться за щастя й волю де — Поміж орхідей…

Пройшли роки. Той шлях змінив все навіки. Дійшов юнак вже до мети, Знайшов свої дороги Під сонця ореолом. Знайшов любов, Своє призвання — Творити і лишити Для людей…

Холодна осінь, Із неба — сльози, І вже давно відлетіли у вирій Сини-журавлі… У неба я прошу — Все так не просто… Завжди пам'ятаю, як разом Зростали, були ми малі…

Брате! Відгукнись! Брате! Повернись! Чекаємо звістки чи твого листа, Та доля таємна, така не проста… Брате! Відгукнись! Брате! Повернись! Чекаємо слова ми твого, І молимось, просимо Бога — Дізнатися, де ти — живий?.. Прошу, відгукнися, малий!

Здавалось, вода завжди чиста була, Але лиш ковток — замінив час… Відвідала нас ця довга доба, І ніч, та вдова, розлучила нас.

Ми часто чули тебе, раділи словам — Ти завжди писав: «Повернусь, Тату! Мам!» Вже кілька ночей із наших плечей Не злазить шалена тривога…

Хоч слово твоє, чи смайлик — «Привіт!» — Достатньо, щоб зігріти надію. Але вже давно, як терпке вино, Нас звісточка жодна не гріє…

Ми віримо — ти всміхаєшся там… Чекаємо зустріч нестримно. Короткий «Привіт» батькам передам — Дай, Боже, прожити б цю «зиму»…

Між небом і водою, Поміж хвиль, поміж хмар — Любові більшої нема. Між тими берегами Простелився тихий штиль. Ні вітер, сонце, шторми — Не здолають двох вітрил.

Ця краса білих крил, Вірність, вічна любов — Це фантастично. Лиш лебеді, знай, — У парі за край — Романтично…

Два птахи, Білими В такт помахали крильми. Два птахи, Наче ми, У небі серед зими. Два птахи, Дві зорі, Що зійдуть на горизонт. Це є ми, Ті два птахи, І це наш вічний сон…

Ми бачили світанки, Де тане тінь самоти, І вчилися любити. Крізь дощ і заметілі — Ти в мені, і я в тобі. Це наш політ — до цілі, Понад час і між рядків.